Шикарна короткометражна документалка, в якій явище годин пік трактується як необхідний елемент існування таких породжень капіталізму як “продукціонізм” та “суспільство споживання”. Показували у добірці “Деконострукція” в рамках МКФ Молодість-2011.
Автор: León Siminiani

Днями в інтернеті з’явилась цікава, надихаюча та мотивуюча лекція Павла Шеременти, експерта в сфері менеджменту, а в недавньому минулому керівника Києво-Могилянської бізнес-школи, про те як визначити та знайти справу свого життя. Рекомендую усім)

Jay Jay Johanson

Розкопав сьогодні міні-виступ Джей-Джей Йохансона та інтерв’ю про новий альбом “Spellbound” в якомусь французькому кафе. Інтерв’ю брав місцевий “PUREchannel” англійською. Все дуже няшно і красівєнько. А ще Джей-Джей виконав два треки акустично там же за роялем – “On the other side” та “Far away”. Там же ці ж два треки він зіграв потім і для іншого місцевого інтернет-проекту LeCargo.org, який, на скільки я зрозумів (бо все на франсе), спеціалізується на таких акустичних сесіях. У телеканалу якість відео краще, а але картинка цікавіша у LeCargo.org. Вона передає атмосферу краще – вечір, навпівпорожнє парижське кафе, в стороні на барі хтось тусить та шумить, за вікном на вулиці ходять якісь люди і майже не звертають увагу на того, хто співає всередині. Дивимось.

Read more…

Нещодавно запрошував одного атомщика на ефір 8 березня. Так він спочатку поржав з мене хвилину, вражений пропозицією, а потім сказав, що ще зранку прийме стограм™ і нікуди виїжджати не буде :) Ну, він дядько веселий, але в кожному жарті…  Одним словом, в межах країни всі ми знаємо, як воно святкується реально.

А ще десь читав чи слухав, що в пікаперів сьогодні другий за значенням рибний день року. Масштаби зйому і траху з ким попало порівняти можна хіба що із Днем Валентина.
Так от. Це мій улюблений трек до 8 березня від Борща, який чесно і відверто передає неповторну атмосферу сьогоднішнього свята на пост-радянському просторі :)

Але так, еслі шо, я зовсім не проти такого свята. Я за щирість :)

p.s. Якщо знайдеться компанія сьогодні піду на “Артиста” або “Сам лайк іт хот” (хоча Вуді Аллен це фільм не катіруєт). А так по плану уборка, стірка, кухня :))

Motorama у Києві

Motorama стали для мене відкриттям цього року. Останні пару тижнів присутні в плей-листі, а після концерту в Києві їх там стало ще більше.
Після початку їхнього виступу перебрався на балкон, бо і бажання брати участь в слемі під сценою не було, і видно краще, і до того ж є чим дихати. Там на балконі спочатку записав пару улюблених треків, а за ними і решту концерту. Власне вийшло 10 композицій загальною тривалістю 38 хв. 32 сек.

Плей-лист:

1. Wind In Her Hair
2. Compass
3. Empty Bed
4. Alps
5. Ghost
6. Anchor
7. Seagulls
8. хз 1
9. хз 2
10. хз 3

Прошу допомогти ідентифікувати останні три композиції. Нижче відео викладені потреково.
Read more…

Мій відгук та відеозапис першого (сподіваюсь не останнього) “Електроконцерту” Крихітки на “Українському Форматі” – http://uaformat.com/content/view/1663/1/.

Крихітка. Електроконцерт

Спочатку ні перше ні друге не планувалось, проте враження були настільки хороші, що не міг ними не поділитись, а сам концерт не спробувати записати. Був здивований якістю звуку у “Саліван Рум”, а також якістю самого запису в підсумку. Ось одна з нових композицій, яка в електро-варіанті значно краща за рокову:

p.s. До речі, проапдейтив афішу на сайті. Додав декілька цікавих подій, в тому числі довгоочікуваних презентацій.

Останній кадр з "Annie Hall"

“After that it got pretty late, and we both had to go, but it was great seeing Annie again. I… I realized what a terrific person she was, and… and how much fun it was just knowing her; and I… I, I thought of that old joke, y’know, the, this… this guy goes to a psychiatrist and says, “Doc, uh, my brother’s crazy; he thinks he’s a chicken.” And, uh, the doctor says, “Well, why don’t you turn him in?” The guy says, “I would, but I need the eggs.” Well, I guess that’s pretty much now how I feel about relationships; y’know, they’re totally irrational, and crazy, and absurd, and… but, uh, I guess we keep goin’ through it because, uh, most of us… need the eggs”.Woody Allen – “Annie Hall”

Сьогодні переглянув вже втретє. Це прекрасна комедія із купою якісного гумору від Вуді Аллена, але якщо розглядати цю стрічку саме як мелодраму, то для мене фінальний текст і кадр є найвиразнішими, найулюбленішими і найсильнішими.

p.s. Принагідно вітаю Вуді із свіжим оскаром, отриманим вчора, за сценарій до прекрасної романтичної стрічки “Midnight in Paris” :)

Один з перших моїх ефірів у “Культі особи” (грудень 2011 р.) був із Сергієм Лещенко – журналістом “Української правди”, який не потребує додаткових представлень, адже про його розслідування знає кожен, хто хоч трохи цікавиться політикою. Водночас про самого Сергія Лещенка, як про людину відомо було небагато, так само як про те, який кар’єрний шлях він пройшов до того, як став одним з кращих політичних журналістів країни.

Сергій Лещенко у нашій студії перед початком ефіру :)

Отже далі в подкасті слухайте:

• Про те як Сергій Лещенко починав кар’єру на “Новому каналі” під керівництвом Андрія Шевченка і чому пішов з телебачення;
• про Георгія Гонгадзе;
• про те, чому не злякався і не пішов з видання, коли Георгій зник;
• про цензуру, її модифікації за останні 10 років та рух “Стоп цензурі”;
• про деякі аспекти журналістських розслідувань;
• про апатію та думки про виїзд з країни;
• про Святослава Вакарчука в політиці;
• а також пряме включення Мустафи Найєма та багато іншого.

Read more…

Подивився Enter The Void. Як і очікувалось, жесть та винас мозку впродовж трьох годин. Секс, наркотики і Токіо. Суміш кіно, сну і комп’ютерної гри. Однозначно крута позажанрова річ. На 100% атмосферна. Абсолютно унікальна з точки зору режисури, монтажу та операторської роботи. Часом здається, що камера сама живе у картинці і рухається як хоче. Або взагалі її немає. Сюжет нагадає скоріш за все “Реквієм за мрією” або щось на цю тему. Хоча сам фільм не про наркотики, а про реінкарнацію. Він важкий і на любителя (тому одразу попереджаю). Я таке можу подивитись хіба що раз на рік. Проте тут звісно найбільш цікавим є відеоряд. Трейлер дає достатньо повне уявлення про те, що на вас чекає :)

Співаючі кінозірки ні для кого не новина. Згадати хоча б Хью Лорі чи Мілу Йововичи чи Скарлет Йохансон. Брюса Вілліс, коли не рятує планету, теж таким бавиться. І виходить, як на мене, дуже круто. Ось один виступів із композицією “Devil Woman”.