«It’s still the same old story, a fight for love and glory».

Play It Again, Sam (1972)

Шикарна комедія за сценарієм та п’єсою Вуді Аллена та за мотивами класичної стрічки “Касабланка”, відома фраза з якої стала заголовком цього фільму (“Play It Again, Sam”). Це один з небагатьох фільмів за сценарієм Вуді Аллена, в якому він не був режисером. Точніше, це якраз той випадок, коли він ще не був на стільки досвідченим і впевненим у своїх режисерських можливстях. Хоча на той час він вже зняв три комедії. Але в них було мало мелодраматичної складової як тут. Тим не менше, якщо б я обирав трійку кращих його комедій, то ця точно б до неї входила разом із “Love and Death”, яка вийшла через два роки у 75-му і де Вуді вже  був не лише сценаристом, але й режисером. До речі, за акторською грою Вуді ці фільми також, як на мене, одні з кращих нього. Ну, а далі після них до Вуді прийшла справжня слава: поспіль вийшли  Annie Hall (1977), Interiors (1978), Manhattan (1979),  Stardust Memories (1980) і ще багато відомих речей)

Репортаж і відео із ювілейного концерту Flёur у Києві – http://uaformat.com/content/view/1638/1/

Трансляція порятунку чилійських шахтарів дуже нагадує мені фрагмент з фільму Вуді Алена “Дні радіо”, де подібним чином, проте в радіо форматі, велась пряма трансляція операції з порятунку маленької дівчинки, що впала у глибоку яму (чи колодязь). І вся країна затамувавши подих слухала цю трансляцію хвилюючись за долю дитини, об’єднавшись навколо біди, в яку потрапила сім’я дівчинки. Усе це надзвичайно подібно до того, що ми бачимо зараз) Тільки це вже реальне життя, а замість радіо – телебачення. Сподіваюсь, що і завершення історії буде інше ніж у фільмі – щасливе.

Увесь старий мотлох треба лишати в старому році :) Нижче – моє останнє інтерв’ю як учасника студентсько радіо «К:)ВІТ» для якогось студенського чи молодіженого видання, яке брав Дмитро Прокопчук. Воно було створене у вересні цього року після рок-н-рольної вечірки на Посвяті (так називається свято початку навчального року в Могилянці). Це була моя остання вечірка на радіо «К:)ВІТ». Тоді я грав весь вечір впродовж 3,5 годин. І це було неймовірно. Такий захід і в такому форматі я планував дуже давно і його вдалось реалізувати саме так, як я і хотів. Вийшла хороша жирна крапка.

Посвята 2009. Фото - Андрій Божок

Read more…

5 років тому я був першокурсником Могилянки. 22 листопада був понедіок. У мене були пари з самого ранку. Про навчання мало хто думав – всі ходили і лише питали про відсоток підрахованих бюлетнів і попередні результати у тих, хто володів свіжішою інфомацією з інету, яка оновлювалась щогодини.
Так тривало до обіду допоки на великій перерві перед 4 парою всі дізнались, що ЦВК вкрай швидко підрахувала близько 98% і більшість голосів отримав Янукович. 4 пара вже не закінчилась. Під час неї до спортзалу (в мене якраз була фізра) забіг гонєц і повідомив шо на плацу починаються загальостудентські збори. Того дня Могилянка розпочала страйк…

Це колаж зберігся ще з листопада 2004 року. Нещодавно знайшов у старих файлах

Пройшло 5 складних і неоднозначних років.

Висвітлення цієї важливої для країни дати нашими каналами, які ще тоді дуже сильно заборгували суспільству на багао років вперед своїми темниками і брехнею, була жалюгідною. Інтер подав 5 річницю як вірусну маніпуляційну технологію, 1+1 як свято для придурків рівня Баби Поразки, 5 канал дещо ніяково і відморожено розповів про збіговисько в Укр. домі, яке організував Ющенко (в дусі “як тепер все стало погано і як же класно було тоді”) так наче вони не були одним з найважливіших її учасників, а ICTV здається взагалі не згадав у підсмуках…

Ну, і жоден звісно ж не поставив ю інформацію першою. У всіх це було в середині чи в кінці випусків. Для порівняння на Євронюз ця інформація йшла ще на першій хвилині.

Read more…

“Громадяни України, користуйтесь моментом – Виберіть мене своїм Президентом!” – проголошує лідер гурту Тартак Сашко Положинський у приспіві першої пісні свого сольного проекту “СП“, яку днями представив на власному блозі в інтернеті. Музикант не приховує, що вирішив оприлюднити цю композицію першою саме з нагоди початку передвиборчої кампанії. Тож про новий проект Сашка та його громадянську позицію, участь гурту Тартак у рекламних акціях Тимошенко, Ющенка, Януковича та п’яту річницю Помаранчевої революції ми вирішили поговорити із музикантом докладніше.

Сашко Положинський, "Тартак". Фото - Анрі

Read more…

Падіння Берлінської стіни 9 листопада 1989 року стало надважливою подією в новітній: закінчилась Холодна війна, а фактично – третя світова, з точки зору геополітиків; для СРСР – це точка відліку до вже невідворотнього краху; це стало днем завершення для “короткого” 20 століття (1914-1989), як його назвав лівий історик Ерік Хобсбаум, та крахом лібералізму, як ідеології, за версією Валерстайна.

Днями на Євроньюз натрапив на два дуже цікаві інтерв’ю присвячені 20-річчю падіння Берлінської стіни та розпаду Радянської імперії загалом. Перше інтерв’ю із Войцехом Ярузельським – останнім комуністичним лідером Польщі із неоднозначною репцтацією в себе на батькіщині. Друге – цікаве в першу чергу у порівнянні з першим – із Михайлом Горбачьовим. Ярузельський виглядає більш щирим і його спогади про день падіння Стіни і події напередодні в яких він згадує Горбачьова дещо розходяться із тим, що розповідає сам перший і останній президент СРСР. Одним словом таких людей дуже цікаво послухати, тож даю лінки на відео із цими інтерв’ю, бо вставити їх у повідомлення сайт Євроньюз можливості не надає:

• Ярузельский: “Мы были первыми”
• Президент СССР верит в перестройку